Результати дослідження української архітектури доби Гетьманщини

Анотація

Стаття присвячена підсумкам наукових досліджень архітектури України XVII–XVIІI ст., здійснених протягом останнього століття. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування історії вітчизняної архітектури та пам'яткознавства на сучасних методологічних засадах, згідно з ними вивчаються всі явища і процеси відповідної доби в межах сучасної території держави, незалежно від етнічного, конфесійного чи державного походження тих чи інших явищ і артефактів. Метою дослідження є узагальнення результатів  вивчення  історико-архітектурного процесу у добу Гетьманщини, у  т. ч. уточнення етапів розвитку архітектури; виявлення регіональних особливостей; встановлення ролі і місця архітектурної спадщини доби Гетьманщини в подальшому розвитку української архітектури та урбаністики та її місця в контексті розвитку европейської архітектури. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів теоретичних досліджень, а саме історичного методу при системному підході, коли об'єкт вивчення – архітектура певної епохи – розглядається у виникненні і розвитку. Системний підхід полягає в комплексному вивченні об'єкта як певної єдності багатоелементної системи, для вивчення якого застосовано методи структурно-генетичного аналізу та синтезу з декомпозицією системи на підсистеми, які досліджуються автономно, з подальшим їх узгодженням. Наукова новизна полягає у виявленні закономірностей становлення і розвитку архітектури України в добу Гетьманщини, визначенні характеру та основних особливостей цих процесів, з’ясуванні регіональних відмінностей, визначенні європейського та євразійського контексту розвитку архітектури в тогочасній Україні. Результати і висновки дослідження дозволяють розглядати архітектуру України як самостійне явище, а не як похідну від архітектури Московського царства, Російської імперії чи маргінальне явище центральноєвропейського архітектурного процесу. Доведено високий рівень самодостатності української архітектури на основі розвитку і трансформації автохтонних традицій та вибіркового засвоєння досвіду інших культур. Переглянуто наявні в науці некоректні уявлення щодо визначення панівної стилістики архітектури як барокової. Доведено одночасне існування двох стильових течій – суто барокової, західного походження, і ренесансно-барокового синтезу, що став наслідком розвитку автохтонних архітектурних традицій.