Концептуалізація кураторських методів П. Гудімова (професійно-академічне інтерв’ю)

Анотація

Мета статті. З’ясувати, виходячи із досвіду П. Гудімова, які кураторські моделі є найбільш продуктивними. Методологія. Концептуалізація досвіду, скептичний емпіризм, науковий критицизм. Наукова новизна. Це дослідження є першою спробою наукової концептуалізації професійного інтерв’ю. Показано, що суть кураторської практики полягає не у візуалізації популярних наративів, а у специфічній дослідницькій роботі, що створює нові смисли. На думку П. Гудімова, можна розглядати кураторську практику як «дизайнування мислення». Висновки. За результатами дослідження було з’ясовано, що кураторство, в тому числі музейне, має творчу природу. Саме тому, навряд чи можна вести мову про буквальне відтворення певних кураторських практик. Доцільно поставити питання про методологію кураторства. Кураторські підходи мають авторську природу і не перебувають у прямій конкуренції. Основним мотивом кураторів можна вважати самовираження. Проте, на думку П. Гудімова, вкрай важливим є метод заперечення: як у побудові кураторської репрезентації, так і у формуванні авторського творчого методу. Авторський кураторський метод потрібно перманентно стресувати. Метод заперечення, ширше, метод апробації («проб і помилок»), є інтегральним для кураторства, мистецьких практик, науки та емпіричного освоєння навколишнього світу. З точки зору П. Гудімова, інтенсифікувати апробацію можна шляхом подолання шаблонів («шаблонаріуму»), що, зокрема, проявляється у синтезі непоєднуваних (на перший погляд) явищ, матеріальних об’єктів, ідей. Найбільш інноваційним П. Гудімов називає дослідницький підхід до кураторства. У зв’язку з цим, перспективними є подальші дослідження наукової складової кураторського процесу.